Гарний порядок думок. Гадаю, що нинішня «влада» починає переживати фазу усвідомлення і зміни методів діяльності. З настанням весни, може настати фаза «відлиги», коли відбудеться зміна уряду і очолювання уряду В. Ющенком або А. Яценюком… (як варіант). Це буде хорошим засобом лібералізації правлячого режиму, але що найприкріше — не зміна. Щоб його змінити потрібно діяти швидко, а щоб так діяти потрібен стимул, який люди отримують з кожним новим законопроектом і ухвалою рішень…
Згідний на рахунок самотності, люди від неї тікаю хто як, один постійно з телефоном, інший з комп'ютером, а третій беззмістовно спілкуючись з іншими. Для кожного свій шлях.
А щодо засилля інформацією і намаганням відмовитися від її сприйняття є історія з життя. За звичай у київському метро інформації вистачає по самі вуха, буває навіть більше, аж занадто. Але цього місяця побувавши на новій лінії метро яка відкрилася до бібліотеки Вернадського, чесно кажучи, я відчув культурний шок. По-перше, це новий потяг; по-друге, в нових вагонах не було реклами!!! Це було настільки дивно, що відчувався певний дискомфорт. Тобто вже вироблена звичка не звертати увагу на рекламу і намагання відключитися від неї замінилося її пошуком, а через декілька хвилин задоволенням, що її немає…
В регіоні є запит на якісну аналітику, з запропонованих заяв скоріше помітно майбутню не аналітичність часопису, а пафосність у заголовках і показова резонансність матеріалів. Хоча з заяв ще рано робити висновки.
До цього ще варто додати якість тієї інформації, вона не завжди є хорошою по відношенню до породження думок чи рефлексії. Але навіть встановивши фільтри не можливо повністю дізнатися якість інформаційного продукту для остаточного споживання\обдумування.
Але ж прийняття цього масиву інформації відбувається за первинної згоди самої людини (чи то від звичайного інтересу, потреби чи навіть від протилежного). Тож як вихід з цього стану є добровільна відмова від… перенасичення інформацією, бездумного споживання і перегляду, погоні за постійними потребами, проблемами, суспільства. Ця «відмова від» є шляхом подолання проблеми самоусвідомлення.
Але далі стає інше питання: кому це потрібно коли в матеріальному світі легше піддатися спокусі ніж боротися з нею? Не кожен хоче\може усвідомлювати можливість власного вибору, вибираючи те, що попало.
В інформаційну добу, думаю, людина «завалена» зайвою перенасиченістю інформації та інйормаційних потоків, але на одинці може бути кожен, відключившись від…
Дивно, чомусь інформатизація пов'язалася з комп'ютеризацією, але коли зникає електроенергія відбувається повернення до суворої реальності. І коли це відключення триває достатньо довго, воно може стати виліковним від інформаційного шуму.
Цікава думка, пригадується праця Ж. Бодрийяра про симулякри як заміну (копію копії) реальності, але тут відбувається підміна не просто реальності, а трансформація її в гіперреальність де подається нескінченний потік інформації (ще важливіше питання якої?), як процес сучасного «свідомого» життя.
Поняття свідомості скоріше навіть починає відходити на другий, а то і третій план, верх знову бере несвідоме.
А можливо це наслідок еволюції думки? Сама стратегія інформаційного суспільства породжена тим самим суспільством постмодерним, чи краще постінформаційним де за аксіому ставиться не засіб виробництва, а можливість симуляції виробництва…
Погоджуюсь. Зараз, діти набувають цінностей, моделей поведінки, напрямку діяльності шляхом латентного, невидимого, слабкого (що в результаті тактично вигідніше для «великого» когось, але не для них самих). А активного виховання ще далеко не видно, з такою освітньою програмою…
Такі думки нагадали мені про одного успішного чоловіка який написав було такі слова: «Однажды я лежал на операционном столе. Операция была несложной, и потому я пребывал в сознании, пока доктор копался в моей груди — резал и чистил рану.
Ничего страшного не происходило. Мне не оперировали сердце, не пересаживали легкое. Я лежал на столе и бодрствовал; мне казалось, что доктор ремонтирует какой-то механизм. А я — внутри этого механизма. То, что он делал, происходило не со мной, но с чем-то принадлежащим мне.
Заметьте:
У вас есть тело.
Но вы — не тело.
У вас есть ум.
Но вы — не ум.
У вас есть чувства.
Но вы — не чувства.
Вы — существо, возвышающееся над всем этим, способное выбирать и действовать по своему желанию.
Выбирайте мудро».
Джо ВИТЕЙЛ
Якщо навіть трішечки задуматись над цими словами, то насправді починаєш розуміти, що так воно і є…
Мені взагалі все одно до того про що тематика, зачепило мене те, що мені дехто почав приписувати те, що насправді я не робив.
А твоя думка теж має право на існування як і моя, заперечувати жодну я б не наважувався!
Тому агресивну полеміку розпочав не я, шановний пане Максим.
До речі, а чи не збрехав ти, щодо того що я наголошував чи ні???
Якщо не згідний, то перечитуй коменти!
Інтернет — це не зомбоящик!
А щодо засилля інформацією і намаганням відмовитися від її сприйняття є історія з життя. За звичай у київському метро інформації вистачає по самі вуха, буває навіть більше, аж занадто. Але цього місяця побувавши на новій лінії метро яка відкрилася до бібліотеки Вернадського, чесно кажучи, я відчув культурний шок. По-перше, це новий потяг; по-друге, в нових вагонах не було реклами!!! Це було настільки дивно, що відчувався певний дискомфорт. Тобто вже вироблена звичка не звертати увагу на рекламу і намагання відключитися від неї замінилося її пошуком, а через декілька хвилин задоволенням, що її немає…
Але далі стає інше питання: кому це потрібно коли в матеріальному світі легше піддатися спокусі ніж боротися з нею? Не кожен хоче\може усвідомлювати можливість власного вибору, вибираючи те, що попало.
В інформаційну добу, думаю, людина «завалена» зайвою перенасиченістю інформації та інйормаційних потоків, але на одинці може бути кожен, відключившись від…
Дивно, чомусь інформатизація пов'язалася з комп'ютеризацією, але коли зникає електроенергія відбувається повернення до суворої реальності. І коли це відключення триває достатньо довго, воно може стати виліковним від інформаційного шуму.
Поняття свідомості скоріше навіть починає відходити на другий, а то і третій план, верх знову бере несвідоме.
А можливо це наслідок еволюції думки? Сама стратегія інформаційного суспільства породжена тим самим суспільством постмодерним, чи краще постінформаційним де за аксіому ставиться не засіб виробництва, а можливість симуляції виробництва…
Свіжі приклади:
Якось шкода, що все так прикро… Пора змінювати систему.
Ничего страшного не происходило. Мне не оперировали сердце, не пересаживали легкое. Я лежал на столе и бодрствовал; мне казалось, что доктор ремонтирует какой-то механизм. А я — внутри этого механизма. То, что он делал, происходило не со мной, но с чем-то принадлежащим мне.
Заметьте:
У вас есть тело.
Но вы — не тело.
У вас есть ум.
Но вы — не ум.
У вас есть чувства.
Но вы — не чувства.
Вы — существо, возвышающееся над всем этим, способное выбирать и действовать по своему желанию.
Выбирайте мудро».
Джо ВИТЕЙЛ
Якщо навіть трішечки задуматись над цими словами, то насправді починаєш розуміти, що так воно і є…
А твоя думка теж має право на існування як і моя, заперечувати жодну я б не наважувався!
Тому агресивну полеміку розпочав не я, шановний пане Максим.
До речі, а чи не збрехав ти, щодо того що я наголошував чи ні???
Якщо не згідний, то перечитуй коменти!