TheFacebook.com
У багатьох людей, які почали користуватися соціальними мережами, що з'явилися на теренах уа- та рунету складається враження, що на Facebook «тусуються» незрозумілі люди і більшість користуються кириличними «Вконтакте» та «Однокласниками». З цим можна частково погодитись. Такий образ Facebook створювався від самого початку і закладався в його основи, головними рисами якого стали мінімалізм, функціональність та швидкість роботи, що в підсумку допомогло ресурсу «завойовувати» світ.
Елітність та закритість мережі, яка почала діяти спочатку для студентів університетів пояснюється виключною екологією спілкування зареєстрованих у ній людей. В цій мережі, як і створених мережах згаданих університетів, потрібно бути справжньою людиною: пройти реєстрацію міг лише той, хто мав іменну електронну скриньку університету. «До появи Facebook в інтернеті не було місця, де ви мусили підписуватись справжнім іменем» — стверджує Д.Кіркпатрік у своїй книзі «». Така політика безпеки є виправданою і дозволяє зробити спілкування в інтернеті більш толерантним та якісним.
Практично одразу мережа почала швидко розвиватись. Ніхто до створення Facebook чітко не уявляв, які можливості матиме соціальна мережа, і які за цим стоятимуть небезпеки. Хоча засновник мережі вже після її запуску «тверезо оцінював вірогідність розбудови сучасної інформаційної імперії..., ніхто не знав чим TheFacebook буде».
Друзі чи «друзі»?
Понятійні дисонанси стають все частіше актуальними. В ситуації яка склалася можна побачити дві крайності, перша з них стосується визначення поняття «друзі», друга ж стосується їх кількості.
Коли в соціальній мережі ви когось зафрендили (додали в «друзі»), чи це дійсно означає, що ви є друзями чи можливо просто знайомими? Чи можна говорити про підміну справжньої дружби поняттям «друг»? Яскравий приклад: коли директор однієї компанії для того, щоб підтримувати оперативний зв'язок з своїми підлеглими долучає їх до своїх друзів на Facebook. Під час кризи йому довелось звільнити декілька десятків працівників у цілях збереження виробництва. Однак звільняючи їх він відчував моральний та психологічний тиск через те, як вони це можуть сприйняти, особливо тоді коли вони його «друзі» на Facebook.
Друга крайність — чим більше ви соціально активні, тим більше у вас друзів. Не зовсім впевнений, що це справді так. Соціальна активність скоріше вимірюється реальними діями ніж віртуальними. А віртуальний профіль на Facebook частково створює уявлення про те, що багато «друзів» — означає «популярність та затребуваність» у суспільстві. Однак це може виявитись більш, ніж хибним. Кількість віртуальних «друзів» не співпадає із кількістю «реальних, і в мережі це можна вважати формою «хизування кількістю». Для підтвердження тези пряме питання: Чи з усіма друзями в мережі ви підтримуєте стійкий контакт?..
Трапляється і третя крайність — люди постійно блукають у пошуках фотографій на яких їх позначили аби якусь поставити собі на профіль і щоб це сподобалось якомога більшій кількості «друзів». Це можна назвати «віртуальним ексгібіціонізмом» або «пошуком віртуальної слави». Як ставитись до подібного явища і чи є воно проблемою користувачів які ще не вибудували більшу соціальну мережу (соціальний капітал) — залишається питанням без відповіді.
Феномен лайків
Якщо людина не виражає свої емоції, вподобання та ставлення до чогось — це не людина, а щось подібне до машини. Роздивившись «філософію» Facebook, можна побачити: причиною популярності та затребуваності соціальної мережі є емоції.
Отримавши такий механізм спілкування люди долають бар'єри часу у донесенні повідомлень та отримують інформацію про життя свої рідних та друзів, які знаходяться за тисячі кілометрів від них. Однак долання відстані є не єдиним, що дало життя мережі.
Другим революційним механізмом є «like». Це — базова риса комунікації, коли у спілкуванні людина виражає своє ставлення до піднятої теми чи фото. «Like» спровокував мільйони людей використовувати мережу як великий фотоальбом завантажуючи сотні тисяч своїх фото, що зробило сьогодні із Facebook найбільший у світі фоторесурс.
Третій механізм — «share». Розуміння справжньої сили мережі почало приходити після запуску «стрічки новин». Це здійснило революцію у передачі та донесенні інформації. Раніше необхідно було шукати і вичитувати газетні чи журнальні сторінки і ділитися приватними повідомленнями, щоб комусь розповісти про щось. Тепер коли людина бажає щось оновини у своїй сторінці про це одразу дізнаються всі друзі. Спочатку це створювало багато непорозуміння та протесту, однак така форма передачі даних є зручною, якщо сприймати соціальну мережу, як спосіб передачі даних та донесення інформації.
Отже, такі механізми як «like» та «share» дозволили швидко розповсюджувати інформацію про події з життя для усіх хто є у списку друзів. Це стало вагомим кроком у бік пришвидшення комунікації між людьми. Однак, ще більше дала можливість коментування публікацій, це можливість отримання миттєвого зворотного зв'язку.
Facebook — цифрова демократія
Яку роль відігарють зараз соціальні мережі у творенні політики і чи політика взагалі може (повинна?) використовувати соціальні мережі? Питання залишається відкритим. Проте, беззаперечно — соціальні мережі відіграють одну з ключових ролей в комунікації. Зараз політики, фактично, не можуть щось робити закрито від стороннього погляду і щоб про їх дії ніхто не дізнався. Новий політичний тренд — глобальна інформаційна відкритість, і це повністю змінює дискурс. Зараз з впевненістю можна говорити про досягнення соціальними мережами (і Facebook зокрема) світового впливу.
На прикінці 2008-го у Білому домі вже почали обговорювати питання наскільки мережа може впливати на становлення демократії та підвищення політичної активності населення у найрепресивніших і репресованих суспільствах. А чи дійсно інтернет участь у мережевих групах має вплив на політику? Відповідь на це запитання дають троє політологів з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, які у своєму дослідженні: «» дійшли висновку, що «участь в онлайнових політичних групах у Facebook стимулює офлайнову політичну активність». Виходячи з цього Facebook перетворився в «одне з найзручніших знарядь просування демократії у світі».
Яскравими прикладами впливовості соціальних мереж (Facebook, Vkontakte, Twitter) вирізнився 2011-й рік. В кінці 2010-го та на початку 2011-го року відбулась подія світового масштабу — «», а в кінці того ж року почались, не менш вагомі, , які мають своє продовження і в 2013 році (зокрема, «»). Безперечно, що соціальні мережі (соціальні медіа) відіграли значну роль в організації та забезпеченні загального інформування при спробах репресій з боку держави.
Зараз для того, щоб бути поінформованим у важливих для вас питання достатньо долучитись до групи у соціальній мережі і найактивніші її учасники автоматично зможуть сповіщати вас про ті чи інші події, які відбулись чи планують відбуватись. Тим паче, можливість долучатися саме до груп за інтересами дозволяє концентруватись на вирішенні потрібної вам проблеми. Чудовим прикладом цього є цитата з книги «»: «можливо вам буде важливіше смерть білочки на подвір'ї вашого сусіда, ніж голодаючі люди в Африці».
Wild Wild West Village
«Як Facebook впливатиме на контакт користувачів з реальним світом? Якою буде відповідь репресивних урядів на цю нову форму громадянської активності? Чи регулюватиме держава на такий масивний сервіс? Як ми ставимося до нового різновиду комунікації, яким користуються мільйони людей, а володіє — невелика компанія? Чи ризикуємо ми своєю свободою, довіряючи так багато особистої іноформації одній юридичній особі?», — такі запитання стоять в кінці книги «». Вони не є вичерпними і не всі з них мають однозначну відповідь.
Яким же може бути майбутній розвиток соціальної мережі та її вплив на суспільства? Зараз в соціальна мережа перекладена на 70 світових мов, і у ній зареєстровано більше одного мільярда користувачів. Соціальні мережі почали активно використовувати політичні та громадські сили. Для засобів масової інформації це стало, як викликом, так і шансом свого розвитку. Все це формує розуміння того, що для великої частини населення світу відстань у передачі інформації та об'єднання в групи інтересів вже не є проблемою. А по суті, світ для них перетворився у «велике село» у якому всі оперативно та вчасно перебувають у курсі подій.
Що ж може відбуватись в українському суспільстві завдяки Facebook та подібних мереж? В реальність повторення українського варіанту «арабської весни» мало віриться, однак зважаючи на поширене використання соціальних мереж для передачі миттєвих повідомлень за допомогою мобільних телефонів можна допустити подібний сценарій. Таке цілеспрямоване використання соціальних мереж може суттєво вплинути на організацію мітингів та акцій протесту. З огляду на дослідження протестної активності, . Це дає підстави зробити висновок, що на фоні загальної економічної кризи в країні та дизбалансу сил всіх гілок влади, кількість протестної участі громадян тільки збільшуватиметься і роль соціальних мереж може відіграти у цьому значну роль.
Публікація у більшій мірі написана як замітка та включає в себе цитати з книги Девіда Кіркпатріка — «» ( preview at ).
Джерело:
Елітність та закритість мережі, яка почала діяти спочатку для студентів університетів пояснюється виключною екологією спілкування зареєстрованих у ній людей. В цій мережі, як і створених мережах згаданих університетів, потрібно бути справжньою людиною: пройти реєстрацію міг лише той, хто мав іменну електронну скриньку університету. «До появи Facebook в інтернеті не було місця, де ви мусили підписуватись справжнім іменем» — стверджує Д.Кіркпатрік у своїй книзі «». Така політика безпеки є виправданою і дозволяє зробити спілкування в інтернеті більш толерантним та якісним.
Практично одразу мережа почала швидко розвиватись. Ніхто до створення Facebook чітко не уявляв, які можливості матиме соціальна мережа, і які за цим стоятимуть небезпеки. Хоча засновник мережі вже після її запуску «тверезо оцінював вірогідність розбудови сучасної інформаційної імперії..., ніхто не знав чим TheFacebook буде».
Друзі чи «друзі»?
Понятійні дисонанси стають все частіше актуальними. В ситуації яка склалася можна побачити дві крайності, перша з них стосується визначення поняття «друзі», друга ж стосується їх кількості.
Коли в соціальній мережі ви когось зафрендили (додали в «друзі»), чи це дійсно означає, що ви є друзями чи можливо просто знайомими? Чи можна говорити про підміну справжньої дружби поняттям «друг»? Яскравий приклад: коли директор однієї компанії для того, щоб підтримувати оперативний зв'язок з своїми підлеглими долучає їх до своїх друзів на Facebook. Під час кризи йому довелось звільнити декілька десятків працівників у цілях збереження виробництва. Однак звільняючи їх він відчував моральний та психологічний тиск через те, як вони це можуть сприйняти, особливо тоді коли вони його «друзі» на Facebook.
Друга крайність — чим більше ви соціально активні, тим більше у вас друзів. Не зовсім впевнений, що це справді так. Соціальна активність скоріше вимірюється реальними діями ніж віртуальними. А віртуальний профіль на Facebook частково створює уявлення про те, що багато «друзів» — означає «популярність та затребуваність» у суспільстві. Однак це може виявитись більш, ніж хибним. Кількість віртуальних «друзів» не співпадає із кількістю «реальних, і в мережі це можна вважати формою «хизування кількістю». Для підтвердження тези пряме питання: Чи з усіма друзями в мережі ви підтримуєте стійкий контакт?..
Трапляється і третя крайність — люди постійно блукають у пошуках фотографій на яких їх позначили аби якусь поставити собі на профіль і щоб це сподобалось якомога більшій кількості «друзів». Це можна назвати «віртуальним ексгібіціонізмом» або «пошуком віртуальної слави». Як ставитись до подібного явища і чи є воно проблемою користувачів які ще не вибудували більшу соціальну мережу (соціальний капітал) — залишається питанням без відповіді.
Феномен лайків
Якщо людина не виражає свої емоції, вподобання та ставлення до чогось — це не людина, а щось подібне до машини. Роздивившись «філософію» Facebook, можна побачити: причиною популярності та затребуваності соціальної мережі є емоції.
Отримавши такий механізм спілкування люди долають бар'єри часу у донесенні повідомлень та отримують інформацію про життя свої рідних та друзів, які знаходяться за тисячі кілометрів від них. Однак долання відстані є не єдиним, що дало життя мережі.
Другим революційним механізмом є «like». Це — базова риса комунікації, коли у спілкуванні людина виражає своє ставлення до піднятої теми чи фото. «Like» спровокував мільйони людей використовувати мережу як великий фотоальбом завантажуючи сотні тисяч своїх фото, що зробило сьогодні із Facebook найбільший у світі фоторесурс.
Третій механізм — «share». Розуміння справжньої сили мережі почало приходити після запуску «стрічки новин». Це здійснило революцію у передачі та донесенні інформації. Раніше необхідно було шукати і вичитувати газетні чи журнальні сторінки і ділитися приватними повідомленнями, щоб комусь розповісти про щось. Тепер коли людина бажає щось оновини у своїй сторінці про це одразу дізнаються всі друзі. Спочатку це створювало багато непорозуміння та протесту, однак така форма передачі даних є зручною, якщо сприймати соціальну мережу, як спосіб передачі даних та донесення інформації.
Отже, такі механізми як «like» та «share» дозволили швидко розповсюджувати інформацію про події з життя для усіх хто є у списку друзів. Це стало вагомим кроком у бік пришвидшення комунікації між людьми. Однак, ще більше дала можливість коментування публікацій, це можливість отримання миттєвого зворотного зв'язку.
Facebook — цифрова демократія
Яку роль відігарють зараз соціальні мережі у творенні політики і чи політика взагалі може (повинна?) використовувати соціальні мережі? Питання залишається відкритим. Проте, беззаперечно — соціальні мережі відіграють одну з ключових ролей в комунікації. Зараз політики, фактично, не можуть щось робити закрито від стороннього погляду і щоб про їх дії ніхто не дізнався. Новий політичний тренд — глобальна інформаційна відкритість, і це повністю змінює дискурс. Зараз з впевненістю можна говорити про досягнення соціальними мережами (і Facebook зокрема) світового впливу.
На прикінці 2008-го у Білому домі вже почали обговорювати питання наскільки мережа може впливати на становлення демократії та підвищення політичної активності населення у найрепресивніших і репресованих суспільствах. А чи дійсно інтернет участь у мережевих групах має вплив на політику? Відповідь на це запитання дають троє політологів з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, які у своєму дослідженні: «» дійшли висновку, що «участь в онлайнових політичних групах у Facebook стимулює офлайнову політичну активність». Виходячи з цього Facebook перетворився в «одне з найзручніших знарядь просування демократії у світі».
Яскравими прикладами впливовості соціальних мереж (Facebook, Vkontakte, Twitter) вирізнився 2011-й рік. В кінці 2010-го та на початку 2011-го року відбулась подія світового масштабу — «», а в кінці того ж року почались, не менш вагомі, , які мають своє продовження і в 2013 році (зокрема, «»). Безперечно, що соціальні мережі (соціальні медіа) відіграли значну роль в організації та забезпеченні загального інформування при спробах репресій з боку держави.
Зараз для того, щоб бути поінформованим у важливих для вас питання достатньо долучитись до групи у соціальній мережі і найактивніші її учасники автоматично зможуть сповіщати вас про ті чи інші події, які відбулись чи планують відбуватись. Тим паче, можливість долучатися саме до груп за інтересами дозволяє концентруватись на вирішенні потрібної вам проблеми. Чудовим прикладом цього є цитата з книги «»: «можливо вам буде важливіше смерть білочки на подвір'ї вашого сусіда, ніж голодаючі люди в Африці».
Wild Wild West Village
«Як Facebook впливатиме на контакт користувачів з реальним світом? Якою буде відповідь репресивних урядів на цю нову форму громадянської активності? Чи регулюватиме держава на такий масивний сервіс? Як ми ставимося до нового різновиду комунікації, яким користуються мільйони людей, а володіє — невелика компанія? Чи ризикуємо ми своєю свободою, довіряючи так багато особистої іноформації одній юридичній особі?», — такі запитання стоять в кінці книги «». Вони не є вичерпними і не всі з них мають однозначну відповідь.
Яким же може бути майбутній розвиток соціальної мережі та її вплив на суспільства? Зараз в соціальна мережа перекладена на 70 світових мов, і у ній зареєстровано більше одного мільярда користувачів. Соціальні мережі почали активно використовувати політичні та громадські сили. Для засобів масової інформації це стало, як викликом, так і шансом свого розвитку. Все це формує розуміння того, що для великої частини населення світу відстань у передачі інформації та об'єднання в групи інтересів вже не є проблемою. А по суті, світ для них перетворився у «велике село» у якому всі оперативно та вчасно перебувають у курсі подій.
Що ж може відбуватись в українському суспільстві завдяки Facebook та подібних мереж? В реальність повторення українського варіанту «арабської весни» мало віриться, однак зважаючи на поширене використання соціальних мереж для передачі миттєвих повідомлень за допомогою мобільних телефонів можна допустити подібний сценарій. Таке цілеспрямоване використання соціальних мереж може суттєво вплинути на організацію мітингів та акцій протесту. З огляду на дослідження протестної активності, . Це дає підстави зробити висновок, що на фоні загальної економічної кризи в країні та дизбалансу сил всіх гілок влади, кількість протестної участі громадян тільки збільшуватиметься і роль соціальних мереж може відіграти у цьому значну роль.
Публікація у більшій мірі написана як замітка та включає в себе цитати з книги Девіда Кіркпатріка — «» ( preview at ).
Джерело:
1 коментар
Дякую за цікавий допис)